Простій під час воєнного стану
Кодекс законів про працю України (ст. 34) наводить таке визначення:
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Важливо, що (якщо простій оголошено не з вини працівника) цей період оплачується на рівні щонайменше у дві третини тарифної ставки встановленого працівникові окладу.
Також на час простою працівників можна перевести:
- на іншу роботу на тому ж підприємстві;
- на інше підприємство, але в тій же місцевості (на строк до одного місяця).
Для переведення потрібна згода самого працівника.
Важливою особливістю є те, що законодавство не визначає, де саме має перебувати працівник на час простою. Відтак, це питання вирішує сам роботодавець, видаючи відповідний розпорядчий документ (наказ або розпорядження).
Проте найважливіша особливість — те, що працівники за будь-яких обставин не виконують своїх посадових обов’язків.
Бо, якщо це станеться (навіть поза приміщенням роботодавця), такі відносини вже вважатимуться роботою, яка має оплачуватися згідно зі встановленими умовами.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
